Реалізм

Реалізм як творчий метод (продуктивний) (від лат. Realis - речовий, дійсний) — основний художній метод в літературі й мистецтві, що полягає в правдивому, об'єктивному і всебічному відображенні дійсності. Основним принципом реалістичного мистецтва є типізація—художнє узагальнення життєвих явищ і людських характерів.

Образ людини митець подає як явище соціальне, що розвивається залежно від умов суспільного буття.

Реалізм пройшов кілька етапів свого розвитку, сформувавшись як метод в епоху Відродження. Самий же термін «реалізм» в науці про літературу й мистецтво почали вживати з середини XIX ст.

Критичний реалізм

Найвищий етап у розвитку класичного реалізму, пов'язаний з піднесенням визвольного руху в Європі, прийнято називати критичним реалізмом. Російська реалістична література була найвищим досягненням, вершиною світової літератури критичного реалізму. Вона відзначалася високими ідейно-художніми та естетичними якостями, об'єктивністю художнього зображення, нещадною викривальною силою, пристрасністю, гуманізмом, народністю, зображенням персонажів у взаємодії з оточенням (через деталі інтер'єра, портрета, пейзажу, систему персонажів (Гончаров, Достоевський, Толстой, Тургенєв, Салтиков-Щедрін, Пушкін, Гоголь, Некрасов, Островський та інші).

Лінгвістика тексту

Творчо-пошукова робота

Імпресіонізм

Імпресіонізм (франц. impressionism від Impression - враження) - течія в мистецтві й літературі ІІ пол. XIX- поч.ХХст.

Основне завдання - витончене відтворення суб'єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань, але без заглиблення в їх суть.  Сформувався у французькому живописі 70-х рр. (назва пішла від картини К. Моне 1873 р. «Імпресія, Схід сонця»),

Риси імпресіонізму:

*психологізм у змалюванні персонажів

*прагнення відтворити найтонші зміни в настроях, схопити миттєві враження

*особливий лаконізм прози аритмічність

*багатство відтінків у змалюванні дійсності

*збільшена увага до кольорів і звуків, до яскравих деталей

*одночасна відмова від великих соціальних проблем

Модернізм

Модернізм (франц. modernisme , від moderne  - сучасний, найновіший)—загальна назва різноманітних напрямків у літературі і мистецтві XX ст.

Модерністи намагалися знайти особливі художні засоби та нові жанри для передачі своєрідності епохи, сум'яття в душах людей.

Загальна стильова ознака—тенденція до панестетизму, символізації, ідеалізації і романтизації зображуваного. Реальність сприймалася як естетичний феномен, зорієнтований на ймовірність своєї інтерпретації.

Український модернізм

Неокласицизм

Неокласицизм (від грецьк. neos - новий і classicus - зразковий) - тенденція в розвитку літератури і мистецтва, яка проявлялася після занепаду класицизму як літературного напряму і знаходила вияв у використанні античних темі сюжетів, міфологічних образів і мотивів, у проголошенні гасел «чистого мистецтва»й культу художньої форми, позбавленої суспільного змісту, земних насолод тощо. 

Неокпасицистичні тенденціїзнаходять вияв у середині XIX ст, в збірниках «Античні вірші»французького поета Леконт де Ліля  та «Емалі та камеї» Т.Готье, в творах російських поетів А. Майнова і М, Щербини.

Неокласицизм в українській літературі

Символізм

Символізм (від грецьк. Symbolon—знак) — художній напрям, що виник у Франції в 70-х рр. XIX ст.

Першими на шлях символізму стали після поразки Паризької комуни А. Рембо і П. Верлен, згодом приєднався С. Малларме.

Ш. Бодлер говорив про символ як вершину поетичної образності, повне й досконале втілення ідей, про узагальненість, втілення в ньому позачасового, вічного сенсу.

В Росії виник у к. 80-х- поч. 90-х рр. А. Бєлий, Л. Кобилінський, К. Бальмонт, Д. Мережковський, М. Мінський, А. Волинський, О. Блок. Усі вони сходяться на думці, що символізм не поетична школа, яка оперує певною сумою виражальних прийомів, а й цілісне філософсько-релігійне світобачення.

Основна ознака творчості—співучість вірша при нарочитій неясності й неточності слів, яка повинна викликати непевні уявлення.

Відміна українського символізму від європейського і російського:

·        поступався філософською концептуальністю та естетичною визначеністю;

·        менше езотеризму, окультності, містицизму;

·        більше відгупів на життя;

·        небайдужий до ідей національного визволення.

В українській літературі символізм не був значим, широким явищем і не дав глибокого коріння. В основі неприйняття — ускладненість, зашифрованість форми, обірвані зв'язки між деталями і цілим, фрагментарність натяків і недомовленостей, екзотизм, звукова гра і т.д. -

Елементи символізму у Г. Михайличенка, А. Заливного, раннього М. Хвильового, раннього А. Головка.

Неоромантизм (новоромантизм)

Неоромантизм (новоромантизм)

Неоромантизм (новоромантизм) — так називала Леся Українка та інші творчий метод тих письменників к. ХІХ- поч. XX ст., які поєднували в своїй творчості реалістичне зображення життя з романтизмом. У відповідь на звинувачення новоромантиків у нібито презирстві до «натовпу” та “надлюдському аристократизмі” Леся Українка писала: “Справжній новоромантизм зневажає не самий натовп, тобто не особи, що складають натовп, а той рабський дух, який змушує людину добровільно зачисляти себе до натовпу, як до чогось стихійного, що поглинає, нівелює, стирає Індивідуальність, приносить її в жертву Інстинкту, стадності. Новоромантик протиставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство свідомих осіб, в якому він, цей натовп, розчинився б без залишку...”

Для творів характерним є гострий сюжет, в основі якого—боротьба, небезпечні таємничі події,

Найвиразніше проявився утворах англійських письменників: Дж. Конрада, Я Кіплінга, Р. Стівенсона

Неоромантизм в українській літературі

Творення ступенів порівняння

Лексика за ступенем уживаності

Іменник

Суфікси прикментинків

Розряди кількісних числівників

Способи словотворення

Виховна година

Виховна година "Я візьму той рушник..."

Тарас Шевченко

Розробка уроку на тему: "Тарас Шевченко – геніальний  поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Життєвий і творчий шлях письменника, основні періоди творчості". 

Презентація до уроку: