Моя майбутня професія, яка змінить світ

Переможець обласного конкурсу учнівських есе “Моя майбутня професія, яка змінить світ” Г адючка Юлія, учасниця 11 класу Липівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Талалаївської районної ради

Кожен з нас хоча б раз в житгі замислювався над тим ким хоче стати у майбутньому, з чим пов'язати свою долю. Довго думаючи і сперечаючись, перегорнувши безліч сторінок літератури для абітурієнтів, багато хто все одно не бачить себе у майбутньому. Як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Іноді люди, не віднайшовши того, чого прагне їхня душа, присвячують себе якійсь справі. Чи правильно це? Чи стануть справжніми фахівцями, майстрами своєї професії? Чи принесуть своїми діями користь суспільству? Я часто задумуюсь над тим, чи потрібна ота користь людям? Можна ж просто працювати — і більш нічого. Але не все так просто. Праця будь-якої людини повинна бути корисною. Хіба не приємно, коли твій труд потрібен іншим? Знайти своє покликання — значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові твоєї душі, інтересам, способу життя. Потрібно правильно обирати професію, відчувати свої нахили, навчитися об'єктивно оцінювати себе і свої можливості. Це, на перший погляд, просто, а насправді — немає нічого складнішого.

Опорні конспекти

Ще спроби пера...

Бабій Олеся Володимирівна 1987 року народження. За роки навчання зарекомендувала себе здібною ученицею.

Читає художню літературу, любить мріяти, цікавиться новинками літератури.

Ініціатор позакласних та позашкільних заходів. Володіє організаторськими здібностями, член ради старшокласників.

ТУТ ВСЕ МОЄ РІДНЕ...

ЕТЮД

Десь там, поміж лугів і лісів, на правому березі швидкоплинної гомінкої Роменки, причаїлося моє дитинство. Воно залишилось назавжди в Липовому, мальовничому селі, що в Талалаївському районі на Чернігівщині. Від залізничної станції до Липового п'ять кілометрів. Ну то й що? Влітку та подорож для мене замала. Иду і милуюся природою. Серце переповнює любов до краю, де я народилася, росту. Цими ж самими стежками ходили в юності мої мама й тато. Це моя колиска.

Іду вулицею і з усіма вітаюсь. Те завжди мене зворушує: в Липовому живе понад одна тисяча людей, а всі один одного знають, всі всміхаються одне одному, зичать здоров'я. Відчуваєш всім єством, що ти не самітня у цьому світі.

Бабусина хата над самим ставком. Ранок. Стою на прохолодній траві. Роса... Її так багато, що хочеться вмитися нею. А вгорі наді мною небо, суцільне бездонне небо.

Пахне м'ятою, полином, пахне сонцем.

Поруч ставок. Прозорий до самого дна.

Десь озвався крижень у ранковій тиші, зблиснула у воді рибка - і знову спокій. Спокій у царстві краси. Липове, рідне ти моє Липове...

Тут завжди чекає мене моя бабуся, моя мама і тато. І ще - плакучі верби над ставком. Тут все моє, рідне й дороге...

Поетичні спроби...

Гадючка Юлія Станіславівна народилася 20 вересня 1997року в мальовничому селі Липове Талалаївського району Чернігівської області. Дитинство пройшло посеред чудової природи. З дитячих років любить читати художню літературу, співати, вишивати.

Перші поетичні спроби...У вісім років написала свій перший вірш "Україна". Її поезії присвячені Україні, природі рідного краю, батьківській оселі. Юлія навчається в 10 класі. Після закінчення школи мріє стати співачкою.

Зима

Вітер віє, сніг іде.

Зима люта настає.

Не шумить ні листя пишне,

Ні травичка запашна.

Тільки сніг все сипле й сипле,

Білим сяйвом здалека.

Ніч

У саду пожовтіла трава,

Десь далеко вона ожива.

В темнім небі вже зорі нічні,

Заховалась земля вся у тьмі.

Гучний шелест рослин завмира,

Прокидається тиша нічна.

Круглий місяць з-за хмар вигляда

Не співає й пташина земна.

В гаю квіти похилені вниз,

Щось шепочуть дерева до них.

 І заплаче промінчик тепла -

Навкруги лише темінь одна.

Футуризм

Футуризм ( від латинського  - майбутній) — формалістичний напрям у літературі та мистецтві ХХ ст.

Виник в Італії в 1909 р. Його лідером вважався поет Ф. Марінетті. У своєму маніфесті футуристи оголосили лро народження нового мистецтва, співзвучного динамічному ритму нового віку «хмаро- чосно-машинно-автомобільної» культури.

Відкидаючи традиції класичної реалістичної літератури, футуристи ставали на шлях крайнього формалізму заперечували загальноприйняті мовні норми й творили свою особливу «заумну» мову, любили чудернацькі словосполучення, позбавлені будь-якого змісту.

Представники футуризму в Росії: брати Бурлюки, В. Хлєбніков, А, Кручених, В. Каменський, О. Гуро, Т. Лівшиць, В. Маяковський.

В українській літературі символізм не був значним, широким явищем і не дав глибокого коріння. В снові неприйняття -  ускладненість, зашифрованість форми, обірвані зв'язки між деталями і цілим, фрагментарність натяків і недомовленостей, екзотизм, звукова гра і т.д.

Елементи символізму у Г.Михайличенка, А.Заливного, раннього М.Хвильового, раннього А.Головка.

Прогнозували заміну мистецтва “умілістю”, “штукою”, надмистецтвом як синтезу поезії, живопису, скультури, архітектури, деструкцію (руйнування) канонічних форм.

Розглядали себе як “революцію в мистецтві” і як “останнє надзвичаєне напруження індивідуалізму”, за яким повинна починатися нова колективна мораль, “комуна духа”, заперечення “я”, “футуркомуна”.

Риси революційного футуризму:

-                    злободенна тематика

-                    оптимістичний пафос

-                    надуживання ультрареволіційною риторикою

-                    оголена публіцистичність у поєднанні з тонким ліризмом.

Ліричний герой — збірний образ колективних учасників нового руху: рішучих, непримеренних, антитетичних щодо літературних опонентів

Експресіонізм

Експресіонізм (франц. еxpressionisme від expression — вираження, виразмість) — одна з авангардистських течій у західноєвропейському мистецтві і літературі першої третини ХХ ст.

            Найбільше був поширений у Німеччині та Астрії після І світової війни (1918-1922рр.) Представники цієї течії заперечували чи навмисне спотворювали в своїх писаннях реальний світ заради “виразу” (експресії) внутрішнього світу” митця, вважаючи його за єдину реальність.

            Риси експресіонізму:

-        крайній індивідуалізм;

-        гіпертрофована емоційність;

-        крайня неврівноваженість;

-        істеричність;

-        хвороблива напруженість;

-        викривленість образів;

-        нагромадження всіляких жахів;

-        крикливі художні засоби;

-        різні ефекти;

-        часте вдавання до гротеску;

-        естетизація потворного.

            Перші ознаки експресіонізму проявились у творчості російського письменника Л.Андєєва. Деякий час до експресіоністів належав видатний німецький поет Й.Бехер.

В українській літературі — не склався в окрему