Символізм

Символізм (від грецьк. Symbolon—знак) — художній напрям, що виник у Франції в 70-х рр. XIX ст.

Першими на шлях символізму стали після поразки Паризької комуни А. Рембо і П. Верлен, згодом приєднався С. Малларме.

Ш. Бодлер говорив про символ як вершину поетичної образності, повне й досконале втілення ідей, про узагальненість, втілення в ньому позачасового, вічного сенсу.

В Росії виник у к. 80-х- поч. 90-х рр. А. Бєлий, Л. Кобилінський, К. Бальмонт, Д. Мережковський, М. Мінський, А. Волинський, О. Блок. Усі вони сходяться на думці, що символізм не поетична школа, яка оперує певною сумою виражальних прийомів, а й цілісне філософсько-релігійне світобачення.

Основна ознака творчості—співучість вірша при нарочитій неясності й неточності слів, яка повинна викликати непевні уявлення.

Відміна українського символізму від європейського і російського:

·        поступався філософською концептуальністю та естетичною визначеністю;

·        менше езотеризму, окультності, містицизму;

·        більше відгупів на життя;

·        небайдужий до ідей національного визволення.

В українській літературі символізм не був значим, широким явищем і не дав глибокого коріння. В основі неприйняття — ускладненість, зашифрованість форми, обірвані зв'язки між деталями і цілим, фрагментарність натяків і недомовленостей, екзотизм, звукова гра і т.д. -

Елементи символізму у Г. Михайличенка, А. Заливного, раннього М. Хвильового, раннього А. Головка.