Неоромантизм (новоромантизм)

Неоромантизм (новоромантизм)

Неоромантизм (новоромантизм) — так називала Леся Українка та інші творчий метод тих письменників к. ХІХ- поч. XX ст., які поєднували в своїй творчості реалістичне зображення життя з романтизмом. У відповідь на звинувачення новоромантиків у нібито презирстві до «натовпу” та “надлюдському аристократизмі” Леся Українка писала: “Справжній новоромантизм зневажає не самий натовп, тобто не особи, що складають натовп, а той рабський дух, який змушує людину добровільно зачисляти себе до натовпу, як до чогось стихійного, що поглинає, нівелює, стирає Індивідуальність, приносить її в жертву Інстинкту, стадності. Новоромантик протиставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство свідомих осіб, в якому він, цей натовп, розчинився б без залишку...”

Для творів характерним є гострий сюжет, в основі якого—боротьба, небезпечні таємничі події,

Найвиразніше проявився утворах англійських письменників: Дж. Конрада, Я Кіплінга, Р. Стівенсона

Неоромантизм в українській літературі