Футуризм

Футуризм ( від латинського  - майбутній) — формалістичний напрям у літературі та мистецтві ХХ ст.

Виник в Італії в 1909 р. Його лідером вважався поет Ф. Марінетті. У своєму маніфесті футуристи оголосили лро народження нового мистецтва, співзвучного динамічному ритму нового віку «хмаро- чосно-машинно-автомобільної» культури.

Відкидаючи традиції класичної реалістичної літератури, футуристи ставали на шлях крайнього формалізму заперечували загальноприйняті мовні норми й творили свою особливу «заумну» мову, любили чудернацькі словосполучення, позбавлені будь-якого змісту.

Представники футуризму в Росії: брати Бурлюки, В. Хлєбніков, А, Кручених, В. Каменський, О. Гуро, Т. Лівшиць, В. Маяковський.

В українській літературі символізм не був значним, широким явищем і не дав глибокого коріння. В снові неприйняття -  ускладненість, зашифрованість форми, обірвані зв'язки між деталями і цілим, фрагментарність натяків і недомовленостей, екзотизм, звукова гра і т.д.

Елементи символізму у Г.Михайличенка, А.Заливного, раннього М.Хвильового, раннього А.Головка.

Прогнозували заміну мистецтва “умілістю”, “штукою”, надмистецтвом як синтезу поезії, живопису, скультури, архітектури, деструкцію (руйнування) канонічних форм.

Розглядали себе як “революцію в мистецтві” і як “останнє надзвичаєне напруження індивідуалізму”, за яким повинна починатися нова колективна мораль, “комуна духа”, заперечення “я”, “футуркомуна”.

Риси революційного футуризму:

-                    злободенна тематика

-                    оптимістичний пафос

-                    надуживання ультрареволіційною риторикою

-                    оголена публіцистичність у поєднанні з тонким ліризмом.

Ліричний герой — збірний образ колективних учасників нового руху: рішучих, непримеренних, антитетичних щодо літературних опонентів