Бабій Олеся
Володимирівна 1987 року народження. За роки навчання зарекомендувала себе
здібною ученицею.
Читає художню
літературу, любить мріяти, цікавиться новинками літератури.
Ініціатор позакласних
та позашкільних заходів. Володіє організаторськими здібностями, член ради
старшокласників.
ТУТ ВСЕ МОЄ
РІДНЕ...
ЕТЮД
Десь там, поміж лугів
і лісів, на правому березі швидкоплинної гомінкої Роменки, причаїлося моє
дитинство. Воно залишилось назавжди в Липовому, мальовничому селі, що в
Талалаївському районі на Чернігівщині. Від залізничної станції до Липового
п'ять кілометрів. Ну то й що? Влітку та подорож для мене замала. Иду і милуюся природою. Серце переповнює
любов до краю, де я народилася, росту. Цими ж самими стежками ходили в юності
мої мама й тато. Це моя колиска.
Іду вулицею і з усіма
вітаюсь. Те завжди мене зворушує: в Липовому живе понад одна тисяча людей, а
всі один одного знають, всі всміхаються одне одному, зичать здоров'я. Відчуваєш
всім єством, що ти не самітня у цьому світі.
Бабусина хата над
самим ставком. Ранок. Стою на прохолодній траві. Роса... Її так багато, що
хочеться вмитися нею. А вгорі наді мною небо, суцільне бездонне небо.
Пахне м'ятою, полином, пахне сонцем.
Поруч ставок. Прозорий до самого дна.
Десь озвався крижень у ранковій тиші,
зблиснула у воді рибка - і знову спокій. Спокій у царстві краси. Липове, рідне
ти моє Липове...
Тут завжди чекає мене моя бабуся, моя
мама і тато. І ще - плакучі верби над ставком. Тут все моє, рідне й дороге...
Доля
Я ніжно так тебе
любив
І ледь життя не
погубив,
Все лиш для тебе, для
одної,
Чарівної і ніжної
такої.
А ти уваги не
звертала,
Робила вигляд, що не
помічала
Моїх закоханих очей.
І скільки зоряних
ночей
Я залишавсь на
самоті.
У повсякденній суєті
Я намагався віднайти
Оте обличчя, що
звести
Змогло із розуму
мене.
Я намагавсь знайти
тебе,
Але я так і не
знайшов.
І з часом біль вже
мій пройшов,
Лиш спогади лишилися
одні
Про ті чудові літні
дні,
Які з тобою провели,
Які ж щасливі ми
були.
А потім різко ти
змінилась
Й кохання вже не
залишилось.
Я зрозумів:
Ти не кохала,
На почуттях моїх лиш
грала.
На жаль, не вміла ти
кохати -
Серця любила
розбивати
Та вже нічого не
змінить
Нас наша доля жити
вчить.
Рідний край
Україна - рідний край:
Поле, річка, зелен гай,
Сад, великий і родючий,
Дніпр, широкий і могучий,
І Тарасова гора
Все стоїть, немов жива.
А народ наш працьовитий,
І веселий, танцьовитий.
Народилась тут і я:
Батьківщина це моя.
І не в Англії, і не в Росії-
У співучій Україні,
Од Києва недалечко,
Є село, а не містечко.
Липове село те зветься,
В ньому весело
живеться.
Мальовничі там ставочки,
А в лісах ростуть грибочки,
На полях культури злакові ростуть,
Роботящі люди у селі живуть.
Ось такеє це село -
Дуже гарнеє воно
Комментариев нет:
Отправить комментарий