Експресіонізм

Експресіонізм (франц. еxpressionisme від expression — вираження, виразмість) — одна з авангардистських течій у західноєвропейському мистецтві і літературі першої третини ХХ ст.

            Найбільше був поширений у Німеччині та Астрії після І світової війни (1918-1922рр.) Представники цієї течії заперечували чи навмисне спотворювали в своїх писаннях реальний світ заради “виразу” (експресії) внутрішнього світу” митця, вважаючи його за єдину реальність.

            Риси експресіонізму:

-        крайній індивідуалізм;

-        гіпертрофована емоційність;

-        крайня неврівноваженість;

-        істеричність;

-        хвороблива напруженість;

-        викривленість образів;

-        нагромадження всіляких жахів;

-        крикливі художні засоби;

-        різні ефекти;

-        часте вдавання до гротеску;

-        естетизація потворного.

            Перші ознаки експресіонізму проявились у творчості російського письменника Л.Андєєва. Деякий час до експресіоністів належав видатний німецький поет Й.Бехер.

В українській літературі — не склався в окрему